В час, коли увесь цивілізований світ з Україною, наше завдання — використати цю підтримку з максимальною користю для людей, держави та природи, що зазнала за останні роки неймовірної шкоди. Збитки, завдані екології внаслідок повномасштабного вторгнення та безперервних воєнних дій, — найбільші за всю історію нашої держави, наголошує засновниця та ідейна натхненниця Міжнародного екологічного форуму ECO UKRAINE, екоактивістка, голова ГО «Живу в гармонії» Лілія Олійник.
Світова практика стверджує, що від збереження природних територій виграють усі. Проте у воєнний час саме природоохоронні ініціативи є першими кандидатами на скорочення видатків у нашій країні. Якими, на ваш погляд, є наслідки воєнних дій для довкілля українських регіонів станом на 2024 рік?
Постійні атаки та бомбардування завдають серйозної шкоди природному середовищу, спричиняючи вибухи, пожежі, руйнування промислових об’єктів і забруднення повітря, води та ґрунту. Це лише деякі із загальних наслідків воєнних дій для довкілля українських регіонів. Оцінювання збитків для екології внаслідок повномасштабного вторгнення ще триває, дані постійно оновлюються. Так, згідно з даними Державної екологічної інспекції, лише станом на початок минулого року збитки для екології України перевищили 1 трильйон 743 мільярди гривень, і ця цифра очевидно зросла на сьогодні.
Крім шкоди, заподіяної війною, відсутність стабільності й безпеки ускладнює доступ екологічних організацій до територій, що потребують особливої уваги. І без того обмежені ресурси, доступні для захисту довкілля, направляються на інші потреби, як-от охорона здоров’я та продовольча безпека.
Попри ці виклики, в Україні вживаються заходи для розв’язання екологічних проблем. Наш уряд і міжнародні організації, такі як Програма ООН із навколишнього середовища, спільно працюють над очищенням забруднених територій і відновленням пошкоджених екосистем.
Світовий досвід підтверджує, що збереження природних територій є очевидною вигодою для всіх. Однак у воєнний час охорона навколишнього середовища часто стає першою за рівнем скорочень у фінансуванні. Варто пам’ятати, що держава, громадяни та військові — це всі частини однієї команди.
Чи можна спрогнозувати, який вплив вищезазначені чинники в майбутньому матимуть на процес відновлення довкілля?
Прогнозування майбутнього відновлення екології — це завдання, яким опікуються відповідні міністерства та міжнародні організації. Цей процес тривалий і складний, особливо у зв’язку з воєнними діями, які все ще тривають і призводять до постійної шкоди природі.
Проте природоохоронний потенціал України потужний і перспективний навіть у ці складні часи екологічних та воєнних викликів. У час, коли світ готовий підтримувати нашу державу, як ніколи, наше завдання — зробити все, щоб використати цю підтримку з максимальною користю: для людей, держави та природи.
У Держекоінспекції констатують, що забруднювальні речовини, зокрема металеві та хімічні залишки від снарядів, потрапляють у ґрунт, а згодом — до підземних вод територій, на яких проживає третина населення країни. Які екологічні виклики у зв’язку з цим чекають на українців, що проживають на цих територіях?
Це питання надзвичайно складне та потребує комплексного підходу до вирішення його розв’язання, адже є безліч факторів, що впливають зокрема на рівень забруднення та екологічних викликів для населення.
Розглянемо хоча б питання наслідків вибухів і детонацій снарядів: у результаті розриву боєприпасів будь-якого калібру відбувається часткова хімічна реакція, що спричиняє забруднення ґрунтів і атмосфери. Крім відносно безпечних СО2 та водяної пари, у процесі окиснення 1 кг вибухівки в повітря потрапляє кілька десятків кубічних метрів токсичних газів. Врешті-решт, оксиди повертаються в ґрунт через кислотні дощі, які змінюють його рівень кислотності й завдають опіків рослинам. Тож ґрунт є кінцевою ланкою хімічного впливу боєприпасів. Але варто пам’ятати, що саме ґрунт є й джерелом поживних речовин для майбутніх врожаїв!
Хімічні елементи з поверхні уламків будуть окислюватися, надходити до колообігу речовин довкілля та включатися до трофічних ланцюгів. І зараз ми навіть не розглядаємо варіанти, коли частина боєприпасів мають елементи, виготовлені з використанням збідненого урану, — а це вже радіаційне забруднення.
Руйнування значного масштабу спричиняє й сама вибухова хвиля. Очевидно, що поблизу місця вибуху природна рослинність фактично знищується. Часом відбувається таке руйнування, коли вибух ламає водонепроникний шар корінних порід. Це призводить до просочування води в ґрунт — вода не утримується і не забезпечує живильною вологою рослини. Внаслідок втрати рослинного покриву неухильно настає деградація тваринного світу.
Враховуючи, що більшість воєнних дій відбуваються в зоні поширення найродючіших ґрунтів України та Європи в цілому, вплив забруднення й ерозії на сільське господарство буде дуже значним. І ймовірно, більш значущим, ніж вплив на дику природу.
Відновлення землі, розчленованої вирвами, є дорогою та ресурсозатратною процедурою. Тому рішення про необхідність такої реабілітації варто ухвалювати, враховуючи аналіз щільності й серйозності наслідків пошкоджень. Альтернативний сценарій, який передбачає «дати території спокій і дозволити природі самовідновитися», не потребує фінансових витрат, але забирає багато років для природного відновлення.
Якою є ситуація із затопленими шахтами Донбасу в плані екології?
Донбас, як вугільний регіон України, частково окуповано з 2014 року, а отже вже минуло фактично 10 років, як у цьому регіоні не приділяють належної уваги питанням екології.
У результаті десятирічних обстрілів там часто руйнуються електромережі, що призводить до аварійного відключення насосів. Коли шахта закривається чи руйнується, треба відкачати воду з підземних горизонтів та провести консервацію, або ж періодично проводити роботи з відкачування. Звісно, цього не відбувається з очевидних причин. І от, якщо воду не відкачувати, шахти буде затоплено ґрунтовими водами. Небезпека безпосередньо полягає в тому, що вода в шахті може бути забруднена важкими металами, далі забруднені ґрунтові води потрапляють у навколишні ґрунти, роблячи ці території непридатними принаймні для сільського господарства.
Слід зауважити, що проблема із затопленими шахтами Донбасу є значно ширшою, ніж просто проблема одного регіону — екосистеми тісно пов’язані між собою, поєднані річками, які скидають свої води в Чорне море. І вже море зазнає додаткового забруднення, спричиненого знищенням інфраструктури великих міст. У Чорне море потрапляють води з Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської областей, частина яких отруєна внаслідок військових дій. А це вже проблеми міжнародного масштабу, розв’язати які можна лише в співпраці з іншими країнами!
Через бойові дії та постійні обстріли пожежі стали звичним явищем на сільськогосподарських полях по всій території України — наскільки ситуація є загрозливою для продовольчої безпеки держави?
Серед екосистем, що зазнають негативного впливу воєнних дій, найбільше з усіх страждає екосистема ґрунту, про що я частково розповіла в попередніх питаннях на прикладі впливу детонацій на ґрунт. Усі живі організми в товщі ґрунту або ті, які захищають від ерозії його поверхню, не здатні покинути ділянку, на якій відбувається вибух боєприпасу, або захистити себе від негативних впливів техногенного характеру.
Згідно з різними міжнародними рейтингами, нашу країну вже тепер відносять до найризикованіших не лише в плані ведення сільського господарства, а й у питаннях можливостей держави забезпечити власну продовольчу безпеку в найближчі роки.
Питання відновлення сільськогосподарських земель скоріш за все розтягнеться на десятиліття. Знищення родючих земель півдня та сходу України створює не лише проблеми продуктової безпеки, а і є загрозою для степових і лісових природоохоронних територій. Адже сіяти десь треба, щоб люди могли жити. У сільськогосподарське користування можуть переводити землі, які раніше не використовувалися. І це можуть бути території заповідників, заказників і національних парків.
Для розуміння масштабу проблем слід зазначити, що за офіційними даними понад 180 тис. км2 українських земель, уражених веденням бойових дій, треба обстежити на мінно-вибухові речовини. Ці землі могли б забезпечити продовольством орієнтовно до 81 млн людей. Окрім того, ця площа становить майже третину всієї нашої країни. За оцінками експертів, понад 10 млн українців перебувають у небезпеці через території, уражені бойовими діями.
Після завершення війни на очищення всієї території нашої держави від вибухонебезпечних предметів може знадобитися декілька десятиліть. Тож, ситуація з питаннями продовольчої безпеки в найближчі роки буде лише загострюватися, навіть якщо конфлікт закінчиться сьогодні, адже процес відновлення забере багато років.
Відповідно до Європейської програми збереження біорізноманіття, Україна до 2030 року має збільшити площу природно-заповідного фонду з 6,7 % від загальної площі країни до 30 %. Проте станом на сьогодні природа знищується швидше, ніж відновлюється…
Сьогодні маємо лише незначну частину необхідного показника згідно з Європейською програмою збереження біорізноманіття. А згідно з Державною стратегією сталого розвитку, до 2030 року Україна має досягти показника в 15 % від загальної площі, чого, зважаючи на темпи заповідання, імовірно, не станеться. Адже темпи знищення природи значно переважають темпи її збереження.
Серед позитивних моментів слід зазначити, що протягом минулого року в Україні створили 119 нових територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) у 16 областях і Києві. Загальна площа нових об’єктів ПЗФ вже становить 13 646 га.
Звісно, в умовах війни в тимчасово окупованих областях (Херсонській, Запорізькій, Луганській, Донецькій) нові природоохоронні території не створювалися. Те саме стосується природоохоронних територій у Криму. Водночас Волинська й Тернопільська області мали для природоохорони всі можливості, утім не скористалися ними й не створили жодного нового об’єкту ПЗФ, а лише трохи розширили чинні.
За кількістю створених минулого року заповідних територій лідирує Київська область: тут їх створили 28. Івано-Франківщина не пасе задніх: тут створили 10 пралісових пам’яток природи.
Нині в нас є повністю знищені міста — Бахмут, Авдіївка тощо. Скільки треба часу, щоб екологія відновилася в цих місцях?
Війна в Україні змінила типові проблеми міст, висунувши на передній план проблеми, пов’язані зі знищенням будівель, споруд та інфраструктури.
Очевидно, що різні міста потребуватимуть різних підходів, проте думати про відновлення та відбудову України треба вже зараз, адже після перемоги часу на формування генпланів, будівельно-проєктної документації та пошук великих грошей буде обмаль.
Можна виділити щонайменше дві групи міст як об’єктів повоєнного відновлення: міста, що зазнали значних чи повних руйнувань, та міста, які не зазнали руйнувань або зазнали незначних. Міста, що зазнали значних чи повних руйнувань, потребуватимуть планів відбудови. Інші міста — планів розвитку в нових умовах, трансформації. Так, на конференції в Лугано було запропоновано ідею відновлення міст за принципом «країна — місто». Патронувати відновлення українських регіонів і міст, постраждалих унаслідок війни, висловили бажання такі країни: Італія — Рівне; Німеччина — Чернігів; Канада — Суми; США й Туреччина — Харків; Чехія, Фінляндія та Швеція — Луганськ; Бельгія — Миколаїв; Швеція та Нідерланди — Херсон; Швейцарія — Одесу; Норвегія — Кіровоградщину; Латвія — Запоріжжя; Польща й Італія — Донецьк.
Питання відбудови актуальне вже зараз. Деякі деокуповані території просто не можуть чекати закінчення війни, бо багато людей повертаються до своїх домівок і мають потребу в роботі. З міст повиїжджали платоспроможні люди, і міська влада зацікавлена в тому, щоб їх повернути назад, щоб вони почали працювати, платили податки, працевлаштовувати людей.
Війна вже призвела до того, що вигоріло понад 100 тисяч гектарів лісів і степів України. Як бойові дії руйнують українські екосистеми?
Вторгнення в Україну призвело до серйозних екологічних наслідків для Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської, Київської та інших областей.
Станом на минулий рік, унаслідок військових дій постраждало понад 3 млн га лісів, що становить майже третину лісового фонду України. На відновлення лісів потрібно щонайменше 10 років, проте деякі з них втрачено назавжди. Варто зазначити, що через Україну проходить багато шляхів міграції птахів, багато тварин із Червоної книги проживають на природоохоронних територіях, тому через пожежі вони можуть загинути. Окрім того, частина територій, що очікує на заповідання, наразі тимчасово окупована.
В Україні є 172 громади, які охоплюють 7,5 % території нашої держави й де відсутні території ПЗФ. Тобто майже кожна десята громада взагалі не має природоохоронних зон. Наскільки ця проблема є кричущою?
Сьогодні громади мають свободу в розв’язанні культурних, соціальних, земельних, екологічних та інших питань. На жаль, часто ухвалені рішення — не на користь природі, адже громади рідко ініціюють збереження цінної природи. Здебільшого ініціатива створення об’єктів природно-заповідного фонду йде від природоохоронців або науковців.
Якщо подивитися на всі території ПЗФ на карті, ми побачимо своєрідні «білі плями» — громади, де досі немає жодного об’єкта чи території природно-заповідного фонду. Крім того, в Україні є кілька десятків громад, де під охороною в статусі пам’яток природи перебуває лише одне дерево чи пара дерев, тобто ПЗФ на їхній території є, але його площа — кілька квадратних метрів.
Наразі дуже важливо активізувати створення заповідних територій на Херсонщині, особливо на деокупованій її частині. Використання тут земель видається найбільш апокаліптичним: область має десятки громад, де вся природа сконцентрована в межах однієї ділянки.
Якою буде післявоєнна доля національних парків? Чи будуть басейни річок роз’єднані війною?
Окупація частини території України посилює загрози для транскордонних річок. Зокрема, блокада портів на Дніпрі, Чорному й Азовському морях змушує Україну активно розвивати транспортне судноплавство по Дунаю. Для цього укладають нові домовленості із сусідніми державами та змінюють законодавство, щоб мати можливість будувати нові річкові порти. Втім, дельта Дунаю — одна з найцінніших природних територій у Центральній Європі, міжнародний біосферний резерват. І в нинішніх умовах вплив на нього може стати найбільшим за всю історію дунайського судноплавства.
Наскільки топові світові медіа приділяють увагу екологічним наслідкам війни в Україні?
Медіа приділяють дуже високу увагу подіям в Україні, адже війна, що триває, не сходить із перших шпальт провідних світових новинних ресурсів. Звичайно, більше уваги приділено воєнним аспектам і питанням біженців, проте серед публікацій періодично можна знайти й матеріали щодо екологічної ситуації в Україні. Окрім того, питання екології порушували на міжнародних форумах, зокрема на World economic forum. Там зазначили, що ведення війни — це акт знищення. І, як показують дослідження, саме він непропорційно впливає на найважливіші екосистеми планети.
Які питання порушуватимуться на цьогорічному найбільшому екологічному форуму країні ECO UKRAINE?
Цьогорічний форум буде присвячено питанням відродження України та екологічним наслідкам війни, питанням, що безпосередньо поєднують екологію і війну. А саме: відновлення інфраструктури міст і громад, розбудова зеленої та відновлювальної енергетики, розмінування деокупованих територій і відновлення заповідних фондів, збереження сільськогосподарських угідь і продовольча безпека держави. Запрошую долучитися до заходу всіх небайдужих!