Вівторок, 11 Червня

ОНКОПАТОЛОГІЯ ЯК ОДНА З НАЙСКЛАДНІШИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ

Академік НАН України, доктор медичних наук, професор Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України Василь ЧЕХУН — про наукові досягнення у сфері розроблень нової стратегії біотерапії на основі вітчизняної аутологічної вакцини від раку

Василю Федоровичу, у чому полягає науковий і технологічний прорив вашої нової аутологічної вакцини?

Нині в Україні на обліку перебуває понад мільйон онкологічних хворих. Тому перед медикобіологічною наукою, зокрема нашою установою, стоять надзвичайно складні завдання: як вбити пухлинну клітину та допомогти організму здолати хворобу; як підвищити протипухлинну стійкість організму та знизити ризики виникнення нових трагедій.

Ми є школою, яка досліджує формування взаємовідносин пухлини й організму. Ми є тим епіцентром, де кристалізуються вітчизняні та світові наукові досягнення в протистоянні «чумі» минулих і прийдешніх століть, з великим акцентом на сьогодення. Стараємось залучити й використовуємо вектор, який найбільш безпечний і результативний в боротьбі власне самого організму з пухлинною хворобою.

Вакцина на сьогодні — один з ключових засобів, що сприяє підвищенню протипухлинної резистентності, стримуванню виникнення рецидивів і розвитку метастазів.

Зроблю екскурс в історію. Становлення вакцинотерапії в Україні, як засобу протидії злоякісному процесу, починається з 50-х років минулого століття. Тоді в Харкові вчений Микола Мазуренко займався пошуком природних адювантів, спрямованих на боротьбу з раком. З ним працював Дмитро Затула, який згодом уже в Києві, і зокрема в нашому інституті, усі свої зусилля спрямував на розроблення протипухлинної вакцини. Клінічну апробацію вона проходила на базі Інститутів онкології та урології МОЗ України, де вдосконалювалися режими та схеми вакцинації хворих.

Як зазвичай буває, цей напрям пережив періоди і творчого підйому, і занепаду. У 80-ті роки, коли на ринку зявилися нові хімієтерапевтичні препарати, удосконалювалася променева терапія, на жаль, навіть у нашому інституті дослідження протипухлинної вакцини були закриті. У 90-х роках, коли на мою долю випало очолити цей заклад, ми провели ревізію розроблень, щоб зясувати, які з них можуть бути перспективними, і дійшли висновку, що треба терміново відродити науковий напрям, спрямований на розроблення засобів біотерапії раку. Я ініціював розгляд питання щодо перспектив упровадження протипухлинної вакцини на засіданні Президії НАН України (постанова від 22.09.1999 р.  285 «Протипухлинні вакцини: сьогодення і майбутнє»). Відтоді ми значно активізували дослідження, нам вдалося розробити друге й третє покоління вакцин.

Загалом, науковий і технологічний прорив, про який Ви зазначили, виходячи з технологічних процесів, був розтягнутий у часі, але є оптимізм щодо його перспективи! Період в оптимізації терапії онкохворих триває. Проблема в тому, що хвороба протікає нестандартно. Поки що не до кінця зрозуміло, чому інколи від вакцини є бажаний ефект, а інколи він взагалі відсутній. Щоб досягти максимального результату, останні дослідження спрямовують нас на удосконалення схем і режимів введення вакцини. Правильний вибір часу та дози введення вакцини допомагає організму стримувати протипухлинний цитокіновий «шторм» і благополучно виводити організм із зони метастатичної турбулентності.

У рамках України це перша вакцина такої якості та дії!

Налагодження виробництва протипухлинної вакцини вимагає внесення змін в законодавство. Адже йдеться про мільйони доз. Технологія дозволяє з первинного матеріалу отримати технологічний продукт, який можна використовувати як для вакцинації, так і для ревакцинації, не піддаючи організм хворого додатковим інвазивним втручанням.

У чому відмінність вашої аутологічної вакцини від інших, які є на цей момент?

На сьогодні у світі налічується десятки протипухлинних вакцин. Наш метод повязаний з тим, що ми використовуємо пухлинні клітини власне самого хворого. За допомогою нашої технології виділяємо пухлиноасоційовані антигени. З продуктів мікробного синтезу отримуємо продукти, які використовуємо як адюванти. Останні допомагають асоційованим антигенам бути краще розпізнаними. Завдяки цьому наша технологія індивідуалізована та допомагає навчати імунокомпетентні клітини більш активно й чітко виявляти «клітини хазяїна» з ознаками пухлинних властивостей.

Ще одна велика перевага. Наша технологія дозволяє з первинного матеріалу отримати технологічний продукт, який можна використовувати як для вакцинації, так і для ревакцинації, не піддаючи організм хворого додатковим інвазивним втручанням.

Вакцина, з якою ми працюємо, є найбезпечнішою. Бо її виділяємо, як я вже говорив, з власних клітин пацієнта. Тут немає барєра «свійчужий» на введення білкових продуктів. Їх можна зберігати в морозильній камері за температури 1820 градусів протягом року. У цьому є відмінність і перевага в порівнянні з іншими аналогами.

Це вакцина не стільки протипухлинна. Вона насамперед антирецидивна й антиметастична. Це дозволяє значно розширювати безрецидивний період перебігу пухлинної хвороби. У людському організмі є ресурс, який готовий протистояти її проявам, і наше завдання максимально допомогти цьому процесу.

Яка економічна доцільність цієї вакцини в порівнянні з уже наявними у світі?

Ми застосовуємо біотехнологічний спосіб виготовлення вакцини. Він відносно недорогий навіть за нашими мірками — коштує від 500 до 1000 умовних одиниць за пять доз на рік. Виготовлення вакцини містить у собі низку технологічних процесів і триває від трьох до пяти днів.

Якими є побічні ефекти від застосування вакцини в порівнянні з іншими аналогічними?

Протипухлинна вакцина не токсична! Спокійно переноситься пацієнтом. Інколи в нього може підвищитися температура, але це транзиторне явище.

Який виробничий потенціал був залучений для виготовлення вакцини?

Ми робили все від нас залежне для стандартизації вакцини. Максимально наблизили її до виробничих умов, створили відповідні зони виробництва: брудну, умовно чисту, чисту тощо. 2003 року Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення видала нам ліцензію на виробництво протипухлинної вакцини в лабораторних умовах. Але 2008 року постало питання про унормування виробництва цього продукту до європейських стандартів. Щоб цього досягти, у виробництво треба було вкласти близько 100 тисяч дол. США. Таких коштів у нас не було.

Для держави, яка мала б вам підставити плече, це не великі гроші

Я зустрічався із цього питання з багатьма представниками влади різних років. На словах нібито всі хотіли допомогти. Реально відреагував лише колишній премєрміністр Володимир Гройсман. Але його доручення не було виконане.

З комерційними структурами також багато разів проводив перемовини. Однак бізнес не влаштовує те, що цей продукт не можна виготовляти в промислових масштабах. Бо він індивідуальний. До речі, ця проблема не тільки України, а й усього світу.

Доводиться, на жаль, констатувати, що й лікарі не дуже зацікавлені в цій вакцині з різних причин.

Щоб налагодити виробництво протипухлинної вакцини, треба вносити зміни в законодавство. Адже йдеться про мільйони доз. Ось, приміром, у нас нині є закон про трансплантацію. То чому не дозволити на законодавчому рівні виробляти продукти з власних клітин пацієнта?! Це відкрило б нам перспективу законного застосування протипухлинних вакцин. Знизилося б навантаження на державу, яка закуповує дорогі препарати, до того ж не завжди ефективні.

Можливо, ковід змусить задуматися можновладців і врештірешт це надзвичайно актуальне питання буде врегульовано на законодавчому рівні.

Які перспективи розробленої вашим інститутом вакцини в Україні?

Ми знову реанімуємо це питання. Сьогодні працюємо над пошуком сучасних моделей упровадження інноваційних продуктів. Я буду вносити до Президії Національної академії наук України пропозиції щодо створення пілотного проєкту впровадження цієї біотехнології. Нині нам вкрай потрібна підтримка Міністерства охорони здоровя України та Національної академії медичних наук. Понад 50 відсотків пацієнтів потребують нашої вакцини!

Ми не кажемо, що з допомогою вакцини вилікуємо рак. Але можемо розв’язати іншу велику проблему — продовжити тривалість і якість життя онкологічного хворого. Попередній аналіз проведених досліджень свідчить, що трьох-п’яти- та 10-річна виживаність пацієнтів, які використовували нашу вакцину при окремих локалізаціях злоякісного процесу, зростає від 15 до 45% у порівнянні з тими, хто з тих чи інших причин не зміг скористатися досягненнями вітчизняних науковців.

Проти яких видів раку вакцина показала свою ефективність?

Вакцина показала свою ефективність при раку легень, шлунку, молочної залози, прямої кишки. Але не спрацювала при раку ободової кишки. Тут ще широке поле для досліджень.

Чи звертаються до вашого наукового закладу іноземні інвестори з приводу цієї вакцини?

Від іноземних інвесторів надходять часто різні пропозиції, досить цікаві, окремі з них не завжди прийнятні для нас. Так, десь років пятнадцять тому одна зі швейцарських фірм проявила велике бажання купити в нас технологію виготовлення вакцини. Але за однієї умови: не афішувати, що вона українська. Звісно, ми на таке не погодилися.

Останнім часом наш Інститут активно працює з Китаєм, Литвою, Кубою, меншою мірою з Білоруссю. Нещодавно підписали меморандум про співпрацю з представниками Куби, яка є лідером по виробництву біотехнологічних продуктів, зокрема протипухлинних вакцин. Ми готові стати пілотною платформою, щоб обєднати досвід двох країн. Щоб онкологічні хворі могли активніше використовувати інноваційні технології.

Текст: Василь Закревський