Вівторок, 11 Червня

Люди, які справді потребують застосування репродуктивних технологій, усвідомлюють, що це єдиний вихід почути омріяне «мамо»

Останні роки — період пандемії та повномасштабної війни — визначені зростанням кількості звернень до репродуктолога. Цей феномен можна пояснити просто: люди хочуть жити тут і зараз, бо відчули крихкість самого життя, вважає Наталія Данкович — репродуктологиня, докторка медичних наук, членкиня Української асоціації репродуктивної медицини та Європейського товариства репродукції людини та ембріології, директорка МЦ Medical Plaza.

Наталія Данкович — репродуктологиня, докторка медичних наук, членкиня Української асоціації репродуктивної медицини та Європейського товариства репродукції людини та ембріології, директорка МЦ Medical Plaza
Наталія Данкович — репродуктологиня, докторка медичних наук, членкиня Української асоціації репродуктивної медицини та Європейського товариства репродукції людини та ембріології, директорка МЦ Medical Plaza

Як фахівець із багаторічним досвідом, чи помічаєте тенденцію до зростання кількості звернень щодо проблеми безпліддя в останні роки? Які причини такої динаміки?

Тепер ніхто не відкладає мрії на потім, а поява дитини для моїх пацієнтів — це, зазвичай, справжнє диво, створене за допомогою репродуктивних технологій. І я дуже зраділа, коли побачила підписаний Президентом законопроєкт, що передбачає можливість збереження та використання репродуктивних клітин військовослужбовців і військовослужбовиць у разі їхньої загибелі. Бо це означає, що жінка зможе народити омріяну дитину від свого коханого, навіть за найтрагічнішого розвитку подій у їхньому житті. Це дуже важливо для людей, які фактично кожен день віддають частину свого життя для нашого з вами захисту.

Який чинник може значно впливати на результат програми лікування?

Психологічний настрій. Я працюю в репродуктології понад 25 років, і, повірте, за цей період прожила разом із пацієнтами багато хвилин їхніх і радості, і розпачу. Приходить на приймання пацієнтка, у якої прогноз на позитивний результат програми — одна тисячна відсотка, але вона психологічно налаштована по-бойовому. Проводимо пункцію, перенос ембріона; за два тижні — довгоочікувана вагітність, бо в неї сумніву не було, що все вийде. А буває так, що приходить абсолютно здорова, з погляду репродуктивної функції, подружня пара, а дітей не має через те, що стрес зашкалює, кожен негативний тест на вагітність ще більше розганяє зневіру в самих себе та одне в одного, починаються взаємні звинувачення та інше. Зазвичай у таких моментах я особисто проводжу психотерапію для пари. Й інколи навіть мого втручання як репродуктолога потім не потрібно. Тільки вчора прийшла пацієнтка, ми ще навіть не встигли почати стимуляцію, а вона вже вагітна! Спрацювали довгі розмови…

До якого віку рекомендується робити ЕКЗ згідно із загальносвітовою практикою? Як відрізняється українська практика?

Середній вік моєї пацієнтки 35–40 років. Саме в цей період жінка вже сформована як особистість, зустріла надійного партнера, має фінансову впевненість і кар’єрно успішна: все готово для зустрічі лелеки, як-то кажуть. Але природа задумала жінок по-іншому: наш пік фертильності припадає на вік до 29 років. Саме тому в програми з донорства ооцитів за загальноприйнятою практикою беруть жінок саме до тридцяти років, оскільки потім якість яйцеклітин починає знижуватися, разом із шансами на здорову та швидку вагітність. І саме тоді в роботу включаємося ми — репродуктологи. В моїй практиці була пацієнтка, яка відсвяткувала 50-річчя, але ви б у житті не подумали, скільки їй років! Тому я б не ставила жорсткі рамки для процедури ЕКЗ, до всього треба підходити з розумом і відповідальністю.

Скільки разів можна повторювати процедуру екстракорпорального запліднення?

Немає такої застороги, щоб обмежувати кількість процедур ЕКЗ. У мене була пацієнтка, в анамнезі якої було 30 невдалих спроб, а на 31-й раз у нас усе вийшло! І потім ми народили ще двох діточок — з 32-ї та 33-ї спроби. Так що шлях до омріяного батьківства може бути дуже тернистим, але до щасливого фіналу доходить той, хто не тільки вірить, але й робить кроки.

Чи може стимуляція гормональними препаратами спровокувати онкологічні захворювання?

Існує такий поширений міф. Не можна сказати, що ризик дорівнює нулю, але такі випадки трапляються вкрай рідко й тільки в тих жінок, у яких є генетично обумовлена схильність до розвитку гормоночутливих пухлин. Сучасні протоколи стимуляції мінімізують негативний вплив на репродуктивні органи.

Які зміни в ставленні українців до ЕКЗ спричинила війна на третій рік конфлікту?

До ЕКЗ ставлення не міняється. Загалом, говорити про доцільність або недоцільність ЕКЗ можна тільки маючи професійні знання та немалий досвід.

Якось приходить до мене заплакана пацієнтка, адже подружка їй сказала, що після ЕКЗ народжуються якісь не такі діти. Ця нісенітниця мало не коштувала моїй пацієнтці нервового зриву! Можна по-різному ставитися до екстракорпорального запліднення, але коли ми бачимо результат — прекрасну дитинку на руках у щасливої мами, — то нема чого й обговорювати.

Наскільки змінився медичний ринок цієї послуги за останні роки?

Як відрізняється перший айфон від п’ятнадцятого, так відрізняється схема стимуляції 10-річної давнини від сучасної. Все розвивається та модернізується; з’являються нові препарати, й удосконалюються протоколи. Ми можемо робити генетичний скринінг усіх хромосом ембріона, а не п’яти чи дев’яти, як це робили ще 10 років тому. Можемо використовувати донорські яйцеклітини та сперматозоїди; заморожувати ембріони та зберігати їх роками. Це неймовірні досягнення репродуктивної медицини.

Можу щиро сказати, що зараз процедура ЕКЗ — максимально безпечна та комфортна для пацієнтки.

ТЕКСТ: Юлія Сілкіна.