Він радикально урізав соціальні програми й за рік змінив дефіцит державного бюджету на профіцит. Усе заради подолання жахливого рівня бідності, але вона за рік лише збільшилась. Це не зупиняє «дроворуба правил» — Президента Аргентини Хав’єра Мілея.
«Хай живе свобода, чорт забирай» — такий напис вигравіювали на бензопилі, яку в лютому 2025 року з неприхованим захопленням отримав Ілон Маск як подарунок від президента Аргентини Хав’єра-Херардо Мілея. Цей подарунок — символ і копія оригіналу бензопили, яка допомогла Мілею сенсаційно виграти президентські вибори два роки тому.
Нею він загрозливо розмахував на зустрічах із виборцями — обіцяв відрізати марнотратів від державних ресурсів і розпочати еру справжньої свободи. Мілей відчайдушно залякував жахами соціалізму та пропонував метод шокової лібертаріанської терапії як єдиний для повернення до справжнього рятівного капіталізму.
Він переконаний, що тільки вільний ринок без втручання держави здатний подолати бідність. Її рівень у 2023 році в Аргентині сягнув 41,7%, а інфляція досягла 211% у річному вимірі.
Аргентинці почули Мілея — у листопаді того ж року обрали своїм президентом. Переможцю тоді було 53 роки. У другому турі він отримав 55,69% голосів, а його суперник — лівоцентристський міністр фінансів Серхіо Масса — 44,3%.
Знаменита бензопила вже понад рік прикрашає головний кабінет у президентському палаці. Праворадикальні політики всього світу досі захоплюються таким успіхом. Президент Трамп запросив Мілея на свою інавгурацію 20 грудня 2024 року. Вони давні друзі й однодумці щодо обмеження впливу держави.
Мілей не був серед фаворитів напередодні президентських виборів. Хоча його зірка впізнаваності зійшла приблизно п’ять років тому, коли почав працювати в медіа. Ще раніше завоював яскраві прізвиська. «Левом» назвали за доволі фривольну зачіску та пишні бакенбарди. «Божевільного» заслужив у молодості як голкіпер професійної футбольної команди. Залишив цю справу, бо враження від гіперінфляції кінця 1980-х покликали вивчати економіку.
«Божевільність» закріпив згодом, коли прославився як теле- та радіоведучий із жорсткою манерою спілкування в ефірі. Теми вибирав пекучі: від проклять через інфляцію й політиків до порад щодо сексу.
Запальний характер проявлявся й у спілкування з медіа. Особливо відчули це журналістки. Але найбільше різкими словами «лева» «насолоджувалися» політичні опоненти.
І це нікуди не ділось після обрання президентом. Новообраний лідер країни практично порушив сталу двопартійну систему. Перемога Мілея пов’язана з втомою аргентинців від традиційних політиків. Ті роками, якщо не десятиліттями, обіцяли поліпшення «вже сьогодні». Самі ж виборці найчастіше піддавались чарам «пероністів» — політичної сили, яка впроваджувала грандіозні програми соціальної підтримки. Бідність при цьому не долалась, а ось дефіцит бюджету зашкалював і корупція процвітала.
Періоди правління правих, як і період військових диктатур також не призвели до стабільності й розвитку. Країна з початку XXI століття пережила три дефолти.
Мілей, який має докторське звання в галузі економіки, саме історичним розвитком своєї країни любить доводити, що відмова від «моделі свободи» на користь «колективізму» не дозволила його країні бути в топі економік світу. Цю позицію Аргентина справді посідала в другій половині ХІХ століття.
Як тут не згадати потенціальні можливості України на початку 90-х років минулого століття. До того ж саме сільське господарство, зокрема, зернові завжди були найголовнішими статтями аргентинського та українського експорту.
Щоправда, нині Аргентину найчастіше порівнюють із сучасними змінами в США. Хіба нічого не нагадує ось така фраза Мілея в день його перемоги на президентських виборах: «Аргентина збирається повернути собі місце у світі, яке вона ніколи не повинна була втратити»? Не дивно, що його прихильники залюбки носять шапки з написом «Зробимо Аргентину знову великою».
Його прихильники залюбки носять шапки з написом «Зробимо Аргентину знову великою».
Рецепт від Мілея щодо відродження називається лібертаріанство. Пояснює його словами свого улюбленого аргентинського професора Альберто Бенегаса Лінча: «… приватна власність, ринки, вільні від державного втручання, вільна конкуренція, поділ праці й соціальна співпраця».
«Соціальна співпраця» — з приводу цих слів прихильникам соціалізму не слід радіти. На думку економіста Мілея, «…капіталіст — це соціальний благодійник, який не привласнює чуже багатство, а робить свій внесок у загальний добробут. Коротко кажучи, успішний підприємець — це герой».
З грудня 2023 року лібертаріанець № 1 в Аргентині випробовує теорію на практиці шляхом чесно обіцяної виборцям шокової терапії. Діяти почав із перших днів.
Зупинив проєкти з будівництва об’єктів громадської інфраструктури; обмежив фінансування державних університетів, установ культури; скоротив субсидії на енергетику та транспорт. Ліквідував половину міністерств, що супроводжувалося звільненням десятків тисяч державних службовців. Соціальний захист також відчув удар: пенсії й зарплати заморозили на рівні, нижчому за рівень інфляції.
Можливо він був би більш радикальним щодо темпів виконання своїх обіцянок. Наприклад, уже б встигнув ліквідувати Національний банк, зробив би долар США національною валютою, а скорочення в державних установах проходили б набагато масштабніше. Але є ще стримувальні моменти. Тих самих доларів у країні не вистачає. Профспілки й демонстрації теж впливають.
Та й ситуація в парламенті далеко не під повним контролем. Вибори Президента відбулись одночасно з парламентськими — до двопалатного Конгресу. Коаліція Мілея отримала близько 20% у Палаті депутатів і 10% у Сенаті.
Нестримний Мілей демонструє здібності до переговорів, йому вдається просувати частину своїх законопроєктів. «Закон про основи та відправні точки для свободи» — стрижень реформ президента — ухвалили в липні 2023 року, хоч і з другого разу, та й то з урізаннями. У ньому передбачені адміністративна дерегуляція, приватизація державних компаній, реформа праці, поліпшення інвестиційного клімату.
Серед успіхів таких законодавчих змін Мілей наводить скасування законів про регулювання орендної плати: пропозицій збільшилось на 170%, а реальна вартість оренди впала на 40%.
Президенту допомагає і власний досвід парламентарія. Першим помітним політичним успіхом у його кар’єрі стало обрання до Конгресу у 2021 році. До того встиг попрацювати професором економіки в різних університетах. А реальну економіку опановував в одному з найбільших бізнес-конгломератів Аргентини — на посаді головного економіста Corporación America. Звідти перейшов до парламенту. Наступні проміжні вибори до Конгресу відбудуться в цьому році. Безжальному лібертаріанцю треба встигнути порадувати виборців успіхами, які мають хоча б довести правильність обраного шляху.
Серед річних досягнень — сповільнення інфляції; державний бюджет уже не збитковий, а навіть із профіцитом; у 20 разів зменшилась різниця між офіційним курсом долара та його реальним курсом на чорному ринку. А ось рівень бідності зріс приблизно на 10%.
Мілей обіцяє, що його старання «призведуть до підвищення продуктивності й зростання реальної заробітної плати». Надихається наполегливістю й мужністю Маргарет Тетчер, яка у 80-х роках минулого століття попри шалений супротив упроваджувала жорсткі ринкові реформи у Великій Британії.
Саме вона вступила у воєнний конфлікт із батьківщиною Мілея, коли йому виповнилось одинадцять років. Точніше, британці відбили атаку тодішнього аргентинського уряду на Фолклендські острови. Вони неподалік від берегів Латинської Америки, але здавна належать британській короні.
Нинішній президент Аргентини обіцяє відновити престиж армії, перетворити її на високотехнологічну. У планах збільшення протягом восьми років витрати на оборону в чотири рази — з нинішніх 0,5% ВВП до 2%. Поки найвитратніша армійська стаття — виплати зарплат і пенсій.
І ще дещо про фолклендський конфлікт. Через нього маленький Хав’єр-Херардо зазнав фізичного насильства. Його відлупцював патріотично налаштований батько за те, що хлопець насмілився спрогнозувати поразку своєї рідної країни.
Батько був бізнесменом із пасажирських перевезень, а мати домогосподарка. Він не любить згадувати дитинство, зокрема, через напружені стосунки з батьками. Коли підріс, то на тривалий час припинив спілкування з ними, лише згодом відбулося зближення.
Його дідусь переїхав з півдня Італії до Латинської Америки ще в 1926 році, разом із матір’ю та трьома братами. Відкрив свій продуктовий магазин, у нього народилося два сини. Один із них і став батьком майбутнього лідера країни.
Хав’єр-Херардо ніколи не приховував свого іноземного походження. Так і говорив — «я на 75% є італійцем». Це почула й прем’єрка Італії Джорджія Мелоні, яка в прискореному порядку надала громадянство аргентинському президенту. І заодно, його молодшій сестрі Каріні.
Сама вона підтримувала брата в роки його непорозуміння з батьками. Її називає «босом» і архітектором своїх політичних успіхів. Каріна керувала його передвиборчим штабом і зараз залишається найближчою помічницею. По суті, вона виконує й обов’язки першої леді, бо любий брат не має законної супутниці. Друзі також практично відсутні.
Він мав і має зв’язки з жінками, особливу увагу приділяє актрисам. Фемінізм вважає непотрібною справою, адже лібертаріанство «вже встановило рівність між статями». А ось до абортів Мілей ставиться негативно.
У нього немає дітей. Проте є практично батьківська любов до собаки — англійського мастифа Конана, який уже помер. Господар витратив 50 тис. доларів США, щоб мати чотирьох собак, які клоновані з використанням ДНК Конана.
Гендерне розмаїття, легалізація мігрантів із гуманітарних причин, вплив людини на природу — це також не пріоритет для Мілея. Його неоднозначні заяви з цього приводу вже спричиняли масові протести.
Взагалі заяви цього політика часто шокують. Наприклад, свого земляка — колишнього Папу Римського Франциска — назвав «імбецилом, який пропагує комунізм». Щоправда, потім майже публічно попросив у Папи примирення. Зробив це під час єврейської духовної процедури біля Західної стіни (Стіни Плачу) в Єрусалимі. Він публічно визнає й те, що є католиком, який «трохи» практикує юдаїзм.
У зовнішній політиці Мілей визначив два головних орієнтири: США та Ізраїль.
До Росії ставиться з недовірою: відмовився від вступу до БРІКСу, а Путіна називає диктатором. З українським прапором у руках Мілей ходив на мітинги на підтримку нашої держави. Президент Зеленський прилітав на його інавгурацію, де отримав тепле приймання. І це був перший із 2013 року візит глави української держави до Латинської Америки. Зеленський заявляв про можливу співпрацю з Аргентиною у виробництві військові продукції.
Найближчим часом Президента Аргентинської Республіки особливо хвилюватимуть внутрішні проблеми. Восени — проміжні парламентські вибори. Для продовження радикальних реформ більшість у Конгресі дуже потрібна. Попередні рейтинги показують, що діяльність президента підтримують понад 50% опитуваних. Мілей навіть збільшив цю підтримку на початку 2025 року. Всі його попередники на посту глави держави втрачали підтримку населення в перший рік правління.
Президентська партія «Свобода просувається» також нині очолює рейтинг політичних сил. Вона лише у вересні 2024 року отримала загальнонаціональний статус. Сестра президента нині зосереджена на розбудові регіональних структур партії.
Поліпшення в бюджетній сфері, приборкання інфляції, поліпшення інвестиційного клімату згідно з прогнозами мають вивести ріст ВВП Аргентини у 2025 році на рівень 5%. Однак усе ще тривожними є рівень безробіття та бідності. Боляче б’ють по соціальній сфері та кишеням виборців наслідки шокової терапії.
Хав’єр-Херардо Мілей не збирається здавати свою бензопилу на брухт і відмовлятися від лозунгу ««Хай живе свобода, чорт забирай». І ще він впевнений: успіх його реформ назвуть «дивом».
Текст: Анатолій Мішин