«Зробимо Америку великою знову» — з таким лозунгом Дональд Трамп виграв вибори в уже далекому листопаді 2016 року. Через майже два з половиною місяці його оголосили 45-м президентом США. За кілька днів до своєї інавгурації він назвав лозунг, з яким планує переобиратися у 2020 році: «Збережемо Америку великою».
Жодних сумнівів щодо своїх задумів й ідей — це так по–трампівські. Але у 2020-му він програв.
Мабуть, після цього протягом чотирьох років він неодноразово згадував своє улюблене підбадьорювання — «Never give up», тобто «Ніколи не здавайся». І ось зараз готується ввійти в історію як уже 47-й президент США.
Взагалі–то, здавалося, Трампу гріх скаржитися на життя, адже народився і виховувався в дуже заможній родині. Це допомогло йому отримати дипломи економіста престижних університетів, значно розширити бізнес своєї родини.
Нещодавно Барак Обама так схарактеризував свого політичного опонента й наступника на президентській посаді: «78-річний мільярдер, який не припиняє скиглити про свої проблеми відтоді, як спустився на своєму золотому ескалаторі дев’ять років тому».
Прихильники Дональда Трампа запевняють, що не тільки родинні статки, а і його особисті риси привели до успіху. Наприклад, колишній держсекретар в адміністрації Трампа Майк Помпео сказав в інтерв’ю телеканалу «1+1»: «Він усе життя провів у бізнесі … президент Трамп розуміє силу ефективної комунікації».
Свого часу Дональд насолоджувався славою кіноактора та був однією з найбільш оплачуваних телезірок: отримував гонорар 3 млн дол. США за серію свого популярного багаторічного реаліті-шоу «The Apprentice». За нього у 2007 році отримав зірку на Голлівудській алеї слави.
Наприкінці вісімдесятих минулого століття, а потім у кризовому 2008 році пресу переповнювали заголовки про банкрутство бізнесів, пов’язаних із Трампом, і його фінансові борги. Йому вдавалося неодноразово «воскресати» як птаха Фенікс. Вистачало й чуток про неоднозначні методи порятунку, але точно допомагало застосуванню на практиці лозунгу «Never give up».
Так діяв і в політиці, якою зацікавився щонайменше із середини дев’яностих років. Кілька спроб висування в кандидати президента США не були належно підтримані його Республіканською партією. Відбувалося це в часи, коли ліберальні настрої панували в суспільстві. Вже тоді однопартійців лякали нетолерантні заяви Трампа щодо жінок, мігрантів, меншин і його ізоляціоністські погляди на американську зовнішню політику.
Власне, він завжди намагається підкреслити свою консервативність, що дуже контрастувало з його політичними конкурентами — представниками Демократичної партії. Найголовніші з них — Барак Обама, якого Трамп змінив на посаді президента США, і Хіларі Клінтон, яку 2016 року обіграв у боротьбі за цю посаду.
20 січня 2017 року у своїй інавгураційній промові він закликав відмовитися від залежності від соціальної допомоги шляхом створення нових високооплачуваних робочих місць і принципу «купуй американське та наймай на роботу американців». Говорив, що його адміністрація шукатиме «дружби й доброї волі з народами світу — але з розумінням того, що кожна нація орієнтується передусім на власні інтереси».
Попри потужні протекціоністські меседжі, ця промова все ж була пом’якшеним варіантом жорстких і приголомшливих передвиборчих висловлювань.
За роки президентства (2017–2021) Трампу вдалося зменшити безробіття та знизити певні податки. Він був доволі агресивним щодо нелегальних мігрантів. І все ж, йому не вдалось збудувати 1600 км стіни на мексиканському кордоні — встигли лише 600 км. Серед внутрішніх проблем правління Трампа згадують скандальні жіночі марші, заворушення в Шарлотсвіллі й рух Black Lives Matter.
Серед знакових кроків у зовнішній політиці запам’яталися зустрічі Трампа з Кім Чен Ином — лідером Північної Кореї. До призупинення її ядерної програми це не призвело, але й відповідних випробувань поменшало. Трамп відновив санкційні обмеження щодо Ірану, адже підозрював цю країну в продовжені створення атомної зброї.
США за його президентства відмовилися від участі в Паризькій угоді, яка передбачає боротьбу із загрозливими кліматичними змінами, зокрема обмеження рівня шкідливих викидів. Він не вірить у ці зміни, натомість упевнений, що такий його крок корисний для американської промисловості, особливо вугільній.
Скептично Дональд був налаштований і щодо загрози COVID-19. У розпал цієї епідемії США залишили Всесвітню організацію охорони здоров’я. Серед причин — начебто ця організація перебувала під впливом Китаю, який, на думку Трампа, і призвів до спалаху хвороби. Ще напередодні COVID-19 його адміністрація встановила торгові мита до 25 % на ввезені китайські товари.
Відбулося кілька зустрічей Трампа з Путіним. Звичайно, вони говорили про міжнародну політику. Перед початком однієї із зустрічей Трамп жартома попросив свого російського колегу не втручатися в американські вибори. Підозри, що саме таке втручання допомогло Трампу перемогти Клінтон, все ще серйозно обговорюються серед політиків, спостерігачів, журналістів.
Щодо України, то перше президентство Трампа запам’яталося його жорсткою позицією щодо добудови між країнами ЕС та Росією газопроводу «Північний потік-2», а також початком надання летальної зброї для ЗСУ: «Айлендів» і «Джавелінів».
Щоправда, Україна стала причиною першої спроби оголосити імпічмент президенту Трампу. Конгрес звинуватив його у вчиненні тиску на президента Володимира Зеленського під час телефонної розмови, у якій Трамп просив поновити розслідування корупційних зв’язків сина Джо Байдена. Однак Сенат виправдав тодішнього президента.
Саме Сенат урятував Дональда Трампа й від наслідків другого імпічменту, за який проголосував Конгрес за тиждень до завершення його президентського строку. Цього разу більшість конгресменів звинуватили його в підбурюванні, яке 6 січня 2021 року призвело до штурму натовпом будівлі Конгресу США під час засідання Сенату. На засіданні мали затвердити результати виборів президента США, на яких переміг Джозеф Байден.
Більшість американських виборців очікує виконання обіцянки «Зробимо Америку великою знову»; світ гадає — як друге пришестя Дональда вплине на ліберальні цінності західного зразка, а в Україні замислилися — коли та як новий-старий президент здійснить одну зі своїх найдавніших передвиборчих обіцянок: швидко припинити російсько-українську війну
Напередодні Трамп закликав своїх прихильників приїхати до Вашингтона, щоб протестувати проти перемоги Байдена — її переможений Трамп відмовлявся визнавати. Але саме він відправив до Конгресу Нацгвардію, яка витіснила з будівлі демонстрантів. Сутички забрали життя п’ятьох людей, серед них офіцера поліції.
Здавалося, що після таких подій Дональд мав покинути не тільки Білий дім, а й політику взагалі. Тим часом на фоні його поразки Республіканська партія продемонструвала чудові результати на парламентських виборах, що відбувались одночасно з президентськими. Вони відвоювали в Демократичної партії більшість у Конгресі. Почалися пошуки того, хто має відвоювати у 2024 році в демократів і Білий дім.
Дональд Трамп ніколи не сумнівався, що це може зробити тільки він. Восени 2022 року біля резиденції експрезидента у Флориді зібралися його прихильники. Він оголосив про намір балотуватися, звичайно, по–трампівські: «Повернення Америки починається прямо зараз!».
Він настирливо пробирався крізь доволі широке коло конкурентів із власної партії. На попередніх відборах кандидатів — на праймеріз у різних штатах — Трамп вправно долав суперників. Дехто з них робив усе можливе, щоб представити себе ще більш правим, ніж колишній президент. До останнього боролася колишня представниця США в ООН Нікі Гейлі, яку називали поміркованою.
Але вона доволі часто надзвичайно різко характеризувала свого суперника. Зокрема, критикувала його за тиск на республіканців у Конгресі та Сенаті з метою гальмування військової допомоги Україні. «Якщо ми будемо відступати далі, війни буде більше, а не менше», — так пояснювала свою позицію Гейлі.
Трамп випередив її в 14 із 15 штатів США та зло висміяв. І це при тому, що соціологічні опитування показували: саме в Гейлі були кращі перспективи, ніж у Трампа, перемогти тодішнього кандидата від демократів Байдена.
Останній згодом зняв свою кандидатуру. Трапилося це влітку 2024 року після невдалих для нього теледебатів із Трампом. Чотири роки тому Байдену вдалося перемогти в аналогічному дійстві свого суперника, а потім схилити більшість виборців на свій бік під час голосування. І нинішнього року він аргументовано намагався довести свою позицію, але робив це із запинками та труднощами в голосі. Йому 81 рік. Трамп молодший за нього лише на три роки, але з більшим запалом і успіхом доводив, що він найкращий.
Емоції в цих дебатах відіграли більшу роль, адже про позиції суперників і так усі знають. Подібне ставлення лише певною мірою збереглося під час дебатів Трампа з новим кандидатом, точніше кандидаткою на президентський пост від Демократичної партії Камалою Гарріс. До останньої, можливо, було більше уваги. Про неї та її позицію знали не так багато американців, на відміну від давньої політичної зірки Трампа. Останній, між іншим, майже на 18 років старший за чинну віцепрезидентку.
Вона була готовою до його манери запальних висловлювань. Але Трамп поводився доволі стримано, навіть коли почув від суперниці прогноз, що президент Росії Володимир Путін «з’їсть [його] на обід». Впевнено доводила права жінок на аборт, про підтримку мігрантів і ЛГБТ, чітко говорила про економіку. Опитування показало, що саме вона виграла дебати. Її виборчий фонд став швидко наповнюватися пожертвуваннями, а рейтинги наздогнали показники Трампа, і згодом він навіть не набагато, але став відставати.
Не можна сказати, що в штабі Трампа запанікували, але його риторика якось пом’якшилася. Наприклад, він критикував думку про те, що начебто Путін його друг. Правда, перед цим назвав війну в України програшною через позицію президента Зеленського.
Буквально за три тижні до дня виборів експрезидент наздогнав Гарріс. Різноманітні опитування та прогнози фіксували унікальну для США ситуацію — до фінішу претенденти на крісло в Білому домі прийшли майже з однаковими показниками. Навіть жартома стали розмірковувати — а що робити в разі нічиєї ?
Вже на другий день після виборів у штабі Гарріс було не до жартів. Вона зазнала нищівної поразки від Трампа. Того дня він заявив: «Це політична перемога, якої раніше не бачив народ США — 45-й і 47-й президент Сполучених Штатів стоїть перед вами».
Серед пояснень такої несподіваної розв’язки називають так званий «фактор прихованого електорату», тобто прихильники переможця не поспішали ділитися своїми симпатіями під час передвиборчих опитувань і досліджень. Відзначають і дещо кволу кампанію Гарріс. У Дональда все було як завжди яскраво й блискавично.
Трамп ввійшов в історію як перший президент, проти якого було висунуто два імпічменти. Але вони не вплинули на його політичну кар’єру. Унікальність ситуації й у тому, що він перший колишній і новообраний президент, проти якого висунуто кілька судових звинувачень. За деякими з них він уже визнаний винним. Суд вимагає від нього заплатити одній із жінок майже 2 млн доларів за спробу зґвалтування. Його адвокати оскаржують це рішення.
Взагалі проти нього зараз розпочато чотири судові справи, що загрожують багаторічними ув’язненнями. Їх розгляд призупинили до кінця президентських виборів.
Але Дональд Трамп оптиміст. Свою передвиборчу програму назвав «Адженда 47» («Порядок денний 47»), натякав заздалегідь на те, що в січні 2025 року саме він складе присягу як 47-й президента США.
Перший пункт програми, як і програма 2016 року, присвячений боротьбі з незаконною міграцією. Взагалі, у програмі наголошується на тому, що Америка має перш за все зосередитися на внутрішніх проблемах. В економіці передбачено дерегуляцію, підтримку видобутку газу та нафти, зменшення інфляції, зниження іпотечних ставок.
Особлива увага приділяється посиленню військово-промислового комплексу та армії. У планах побудова власного протиракетного «залізного купола».
У зовнішній політиці обіцяна допомога Ізраїлю та протидія Китаю. Росія й Україна напряму не згадуються, лише говориться про запобігання Третій світовій війні та наміри, без подробиць, відновити мир у Європі.
Звичайно, в «Адженді 47» є і пункти щодо протидії радикальним ліберальним цінностям, «лівому гендерному божевіллю». Серед новацій — заборона чоловікам брати участь у жіночих видах спорту.
Дональд Трамп готується знову, як і вісім років тому, обійняти найвищу посаду наймогутнішої держави сучасності. Більшість американських виборців очікує виконання обіцянки «Зробимо Америку великою знову»; світ гадає — як друге пришестя Дональда вплине на ліберальні цінності західного зразка, а в Україні замислилися — коли та як новий-старий президент здійснить одну зі своїх найдавніших передвиборчих обіцянок: швидко припинити російсько-українську війну.
Текст: Анатолій Мішин