Війна змінює суспільство, а разом із ним — і критерії вибору лідера
Багато хто може зауважити, що нині не найкращий момент для цього інтерв’ю. Однак відомий політолог Володимир Бондаренко, якого завдяки його точним прогнозам називають «українським Нострадамусом», має чим поділитися саме зараз. Його передбачення неодноразово виходили за межі України — він точно спрогнозував перемоги Барака Обами, Дональда Трампа (як у 2016 році, так і на наступних виборах) та Джо Байдена.
У професійному доробку Бондаренка — також передбачення політичного злету Ангели Меркель, Віктора Ющенка, Віктора Януковича та багатьох інших українських і світових лідерів. За свою кар’єру він узяв участь у понад 150 виборчих і політичних кампаніях, як в Україні, так і за кордоном. До його думки прислухалися у Кореї, Франції, Польщі, Болгарії, США та низці інших країн.
Після розпаду Радянського Союзу Володимир Бондаренко працював у Білорусі, Казахстані, Польщі, Болгарії, Молдові та Монголії, займаючись соціологічними дослідженнями, політичним консалтингом, іміджмейкерством, створенням агітаційних матеріалів і політичної реклами.
На запитання, як йому вдавалося налагоджувати контакти з найвищими посадовцями різних держав, Бондаренко пояснив:
«Мені допомогло навчання у найпрестижнішому виші колишнього Союзу — нинішньому Військовому університеті в Москві. Там навчалися онуки і діти впливових людей, які згодом стали політиками у своїх країнах. Наприклад, Сергій Лучинський — син майбутнього президента Молдови. Моя репутація відкривала двері до знайомств із впливовими людьми майже на всіх континентах».
Про діяльність Володимира Бондаренка написано кілька книжок українських журналістів, письменників і науковців. Нині він — голова ради директорів Інституту соціологічних, політичних та маркетингових досліджень імені Тараса Шевченка, а також юрист-волонтер.
Саме тому сьогодні, на тлі драматичних подій, ми звернулися до нього, аби почути — що може стати справжнім об’єднавчим чинником для української нації.
— Звичайно ж перемога відповів він, ми тут усі — єдині…
А от що важливе після перемоги?
Вибори лідера країни.
Хто з історичних постатей, на Вашу думку, відповідає українським реаліям?
Україна має цілий пантеон власних героїв, включаючи сучасних, які є не тільки нашим щитом, але наразі я б хотів звернутися до постаті Шарля де Голля: я бачу в ньому віддзеркалення майбутнього лідера України. Де Голль був борцем і воїном, справжнім лідером Франції. Брав участь у двох війнах, був пораненим, дійшов від лейтенанта до генерала — очільника Франції. Мало хто знає, що він ще й був мислителем і письменником, який вважав, що немає нічого дорожчого за свободу.
Де Голль був високим не тільки на зріст, майже два метри, він був велетнем в усьому. Насамперед в любові до країни, через що його називали Великим Шарлем. Я й досі захоплююся його словами, які він залишив історії: «Я вільний француз, вірю в Бога і в майбутнє моєї батьківщини. Не належу нікому.
Маю місію, тільки одну місію — боротися далі за визволення моєї батьківщини. Урочисто присягаюся, що не належу до жодної політичної сили, не підтримую жодного політика, ким би він не був — чи то центристом, чи то консерватором, чи то лівим. Маю лише одну мету: звільнити Францію». Ці слова він написав у своєму щоденнику в 1941 році.
І все-таки це була інша епоха й виклики часу, пане Володимире, чому ви вважаєте, що зараз варто говорити про майбутні вибори президента в Україні?
Для того, щоб наша держава не упустила унікальний шанс обрати дійсно народного президента. Адже не секрет, що на виборах часто перемагають технології та гроші. Ми бачимо, що зараз відбувається в Америці. Але в України є шанс змінити сучасні тенденції, які тяжіють до капіталу й фінансових спроможностей кандидатів.
Чому ви так гадаєте? Україна воює, чи буде в нас час зважати на внутрішній голос, а не вчергове довіритися технологіям на виборах?
Не ми вигадали ці технології. На відміну від ринку реклами, який у нас за часів Кучми, Ющенка і Януковича захопили американці, в Росії “піарівський” ринок тримають у своїх руках провладні «контори». Та хоч в Україні мало креативу в політичній рекламі, стандарти виборчих кампаній у нас ближчі до європейських. Адже українці завжди були схильні до демократії. Тож в нас є шанс змінити цю ситуацію, бо доля так розпорядилася, що наша трагічна земля стала полем бою двох світів і відстоює демократичні цінності всього світу, жертвує найкращим цвітом свого народу…
Хочете сказати, що градус суспільного усвідомлення під час виборів буде такий високий, що технології будуть безсилими?
Так, я припускаю це.
І хочете сказати, що вже знаєте ім’я майбутнього президента?
Так, знаю.
То ж яку політичну силу він представлятиме? Олігархат?
Ні, не з олігархів. Україна вже мала подібний прецедент, коли переміг не олігарх, коли виборці повірили в ідею істинно народного президента, яку їм нав’язували з відомого телесеріалу. У цьому аспекті не все так погано, адже ми не авторитарна країна, де президент, як цар ніколи не змінюється. Ми волелюбний народ, і кількість обраних президентів теж про це засвідчує.
І все ж, з Ваших міркувань, виходить, що на виборах переможе чинний президент, адже для цього є всі об’єктивні причини?
Ні, якраз об’єктивні причини цьому не сприятимуть.
Чому?
Як вже казав, Україна, яка поклала на вівтар стільки своїх захисників, прагнутиме мати істинного народного захисника в особі президента, який захищатиме її на всіх напрямках, адже післявоєнний період буде не менш важчим, як воєнний…
Отже, хочете сказати, що президентом буде хтось з наших воїнів?
Так, ветеранів-фронтовиків. Саме представник цієї сили, яка захищає країну матиме найвищий мандат народної довіри й прагнутиме змінити країну.
Може й буде перехідний президент, у зв’язку із всесвітньою турбулентністю, але потім буде військовий. Крапка.
Текст: Олександр ПИЛИПЕНКО, доктор історичних наук