Сьогодні професія адвоката — це не лише про знання кодексів і статей, а й про вміння читати людей, передбачати кроки системи й водночас залишатися людяним. Ганна Щеннікова, керуюча партнерка адвокатського бюро «Щеннікова та партнери», належить до нового покоління українських адвокатів — тих, хто не боїться брати на себе відповідальність за складні рішення. Її команда поєднує глибину правових знань із сучасними інструментами аналітики та спеціалізується на кримінальних, цивільних і адміністративних справах, фокусуючись на захисті в кримінальних провадженнях, пов’язаних із господарською та службовою діяльністю. Філософія бюро — «жодної справи без сенсу, жодного документа без переконання».
Пані Ганно, ви обрали складну й напружену сферу. Пам’ятаєте момент, коли зрозуміли, що це — ваше?
Мабуть, це не було осяяння в одну мить. Це шлях, який формувався поступово. Але завжди поруч було відчуття несправедливості, з якою не могла змиритися. У певний момент розумієш: якщо можеш змінити ситуацію — то зобов’язана це зробити.
Кримінальне право часто сприймають як «жорстку» сферу. Що вас у ній приваблює?
Саме її складність. Це постійне випробування логіки, самовладання й інтелекту. Особливо у справах, де перетинаються економіка, політика й людські амбіції. Це гра високих ставок, але й простір, де ще можна відстояти справедливість.
Ваш девіз — «Боремося за Клієнта до останньої краплі чорнил»…
Це про відданість. Ми не залишаємо справу, поки не вичерпано всі можливості. Кожен документ, кожне слово в позиції захисту має значення. Іноді саме «остання крапля чорнил» вирішує долю людини.
ДНК нашого бюро — у дисципліні, стратегічному мисленні й чесності. Ми не обіцяємо неможливого, але гарантуємо — боротимемось до кінця: розумом, законом і професійною гідністю.
Які напрями є провідними і чи є межі, за які ви не переходите?
Ми спеціалізуємося на кримінальних справах, особливо у сфері господарської діяльності, службових злочинів, прав власності. Але свідомо не беремо справи, пов’язані з насильством, наркотиками чи злочинами проти національної безпеки.
У професії важливо мати власні межі — це частина внутрішньої етики.
Що сьогодні є головним викликом для української адвокатури?
Не лише складність законодавства. Найбільший виклик — довіра. Люди часто приходять не за правдою, а за шансом вижити в системі. Наше завдання — повернути повагу до правосуддя, показати, що адвокат — не «посередник», а партнер у боротьбі за справедливість.
Як нові технології змінюють роботу адвокатів?
Ми вже працюємо з цифровими доказами, електронними матеріалами справ, але жоден алгоритм не здатен відчути логіку процесу чи побачити людську мотивацію. Технології — це лише інструмент. Головне рішення все одно ухвалює людина.
Боремося за клієнта до останньої краплі чорнил
Бути керуючою партнеркою — це і про право, і про людей. Що для вас лідерство?
Лідерство — це відповідальність і баланс. Це не бути «над» командою, а бути поруч — у роботі, у стресі, у сумнівах. Ми не створюємо бюрократію, ми створюємо школу професіоналів через довіру й практику, де кожен адвокат бюро проходить шлях від аналізу документів до виступів у реальних судах, формуючи унікальний характер.
Бути першою — це не про посади. Це коли твоє ім’я згадують поруч зі словом «професіонал» навіть ті, хто був по інший бік барикад. Якщо тебе пам’ятають як людину честі — це і є справжня першість.
У вашій роботі часто йдеться не лише про закони, а й про долі людей…
Так, пам’ятаю, була справа, у якій клієнту вже повідомили про підозру в тяжкому економічному злочині. Здавалося, все вирішено. Але ми побачили, що «інтерес» у справі виходить за межі закону. Завдяки процесуальній стратегії, аргументам і точним діям ми домоглися закриття провадження ще до суду.
Це було не лише юридичне, а й людське відновлення — повернення спокою та гідності.
Що на ваш погляд слід змінити в системі правосуддя?
Рівень доказовості. Щоб жодне рішення не ухвалювалося «за настроєм», а лише на підставі фактів. І щоб адвокат мав реальні інструменти рівності сторін.
Адвокатура — професія, де межа між законом і совістю буває дуже тонкою. Як молодому юристу навчитися не втрачати моральний орієнтир у цій системі?
Не женіться за гучними справами. Успіх, як і авторитет, не приходить відразу — він народжується зі щоденної дисципліни, чесності до себе й поваги до клієнта. Спочатку — знання, потім — репутація, і лише потім — успіх.
Але головне — не зраджуйте своїм переконанням. Якщо ви підписуєте документ — робіть це тільки тоді, коли справді вірите в правильність позиції. Бо кожен підпис — це не просто формальність, це відбиток вашої професійної совісті.
Той, хто зберіг людяність у цій професії, — вже виграв головну справу свого життя!