Перший в історії удар Ізраїлю по державі Перської затоки спричинив зміни в оборонній політиці арабських країн та активізував дискусії про регіональну співпрацю й спільні оборонні пакти. Деякі політики заговорили про можливе створення «Ісламського НАТО»…
Катар практично не мав можливості протидіяти балістичним ракетам, випущеним Ізраїлем близько двох тижнів тому. Ціллю були члени ХАМАС, які зібралися для обговорення можливого перемир’я у Газі в престижному районі Дохи.
Через несподіваність атаки Катар не міг ефективно захиститися. Один із головних факторів його безпеки — американська база та статус «важливого союзника поза НАТО». Проте цього виявилося недостатньо, щоб зупинити атаку, про яку США, ймовірно, мали знати.
«Ізраїльський удар похитнув уявлення держав Перської затоки про їхні зв’язки зі США», — зазначила Крістін Діван, старша дослідниця Інституту арабських держав Перської затоки у Вашингтоні. «Таке втручання у суверенітет неприпустиме для нафтових монархій». Як наслідок, лідери регіону прагнуть більшої стратегічної автономії та зменшення залежності від США, наголошує Санам Вакіл з Chatham House.
Через це активно обговорюють створення «Ісламського НАТО» — оборонного альянсу ісламських та арабських держав за моделлю НАТО. На екстреному саміті Ліги арабських держав та Організації ісламського співробітництва єгипетські чиновники запропонували спільний підрозділ у стилі НАТО, а прем’єр Іраку закликав до колективної безпеки. Шість членів — Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія та ОАЕ — активували положення спільного оборонного договору: напад на одного члена — напад на всіх.
Після саміту міністри оборони Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC) домовилися посилити обмін розвідданими, доповіді про повітряну ситуацію та прискорити створення регіональної системи попередження про балістичні ракети. Було також оголошено плани спільних навчань. Того ж тижня Саудівська Аравія підписала стратегічну угоду взаємного захисту з Пакистаном: будь-яка агресія проти однієї країни розцінюється як агресія проти обох.
Хоча може здатися, що формується «Ісламське НАТО», експерти зазначають, що реальність дещо інша. Замість «Ісламського НАТО» можливий формат «6+2» — шість держав GCC плюс Туреччина і Єгипет. Це радше колективна координація безпеки та оборони, головне — сигнал стримування для Ізраїлю.
Туреччина залишається найбільш надійним партнером GCC поза Західним світом, з військами в Катарі з 2017 року. Єгипет має значну армію, але його надійність ставлять під сумнів.
Держави Перської затоки можуть розширювати оборонні зв’язки з іншими країнами, серед яких Росія та Китай.